Загальна характеристика основних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, гарантії їх дотримання

Конституція України 1996 року юридично закріпила широкий спектр прав і свобод людини і громадянина.

Їх перелік і зміст у повному обсязі відповідають сучасним міжнародно-правовим стандартам прав людини, що містяться в таких міжнародних документах:

1) Загальна декларація прав людини (1948 року);

2) Міжнародний пакт про громадянські й політичні права (1966 рік);

3) Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права (1966 рік);

4) Європейська конвенція про захист прав й основних свобод людини (1950 рік);

5) Заключна Нарада з питань безпеки та співробітництва в Європі (1975 рік);

6) Підсумковий документ Віденської зустрічі представників держав-учасників наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (1989 рік);

7) Конвенція про права дитини (1989 рік).

Конституція України, згідно з цими документами , чітко визначає єдиний і однаковий для всіх конституційний статус людини і громадянина та його принципи:

1) свобода людини;

2) рівність людей у своїй гідності та правах;

3) невідчужуваність та непорушність прав і свобод людини;

4) гарантованості прав і свобод людини і громадянина;

5) невичерпність конституційного переліку прав і свобод людини і громадянина;

6) рівність конституційних прав і свобод громадян України та рівність їх перед законом;

7) єдність прав людини та її обов’язки перед суспільством.

Права людини – це права, пов’язані з самою людською істотою, її існуванням і розвитком.

Найвищою гарантією прав і свобод людини і громадянина є конституційний лад України, заснований на неухильному дотриманні Конституції України і законів України, приписах природного права і загальновизначених принципах і нормах міжнародного права.

Основні права й свободи людини і громадянина - це закріплені в Конституції України невід’ємні права і свободи людини і громадянина, що належать їм від народження чи в силу наявності в них громадянства України, гарантуються державою і становлять ядро конституційно-правового статусу особи в Україні.

Особисті (громадські) права і свободи є природними і пов’язані з належністю людини до громадянства України.



Політичні права і свободи відображають міру можливої участі в суспільно-політичному житті, державної влади та органів місцевого управління. Вони залежать від правового статусу особи. В основному політичними правами користуються тільки громадяни України.

Соціальні права – це права на одержання певних позитивних послуг від держави.

Економічні права – це права людини і громадянина, пов’язані з економічними, насамперед майновими відносинами.

Екологічні права – це права на безпечні для життя і здоров’я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Культурні права. У широкому розумінні – це права, які сприяють духовному розвитку людини, доступу до скарбів світової культури. Серед цих прав – право на освіту (повна загальна середня освіта є обов’язковою), право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурентній основі (ст.53), гарантується свобода літературної, художньої, науково-технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Конституція України встановила правові й конституційні гарантії прав і свобод людини і громадянина.

До правових гарантій належать:

1) право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.55);

2) право на відшкодування (ст.56);

3) право знати свої права і обов’язки (ст.57);

4) право на правову допомогу тощо.

До конституційних гарантій належать:

1) суди;

2) Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації;

3) Уповноважений Верховної Ради з прав людини;

4) прокуратура, адвокатура та інші органи.

Гарантом прав і свобод людини і громадянина є Президент України (ст.102 Конституції України).

Обов’язок – це об’єктивно обумовлена вимога держави до людини і громадянина діяти відповідно до чинного законодавства, а не за особистим бажанням.

Конституція фіксує такі обов’язки громадян України:

1) захист Вітчизни (ст.65);

2) не нанесення шкоди природі (ст.66);

3) сплачування податків і зборів (ст.67);

4) неухильне додержання Конституції України і законів України (ст.68).

Незнання законів не звільняє нікого від юридичної відповідальності. Як і основні права людини і громадянина, такі конституційні обов’язки конкретизуються і розвиваються в поточному законодавстві.


1152203169853786.html
1152239812086131.html
    PR.RU™