Особливості управління підприємством в ринкових умовах?

В сучасних умовах, які ми називаємо ринковими, тільки ринок визначає суспільні потреби в товарах та послугах. Підприємство не може виготовляти продукцію, яку ніхто не потребує. Лиш знаючи потреби і вимоги ринку, підприємство може визначити для себе найбільш вигідну виробничу програму. А що означає “найбільш вигідну”? За яким критерієм визначати вигоду для підприємства?

Такими критеріями можуть бути:

- одержання максимальних прибутків;

- розширення ринків збуту продукції;

- закріплення на нових ринках збуту;

- збільшення кількості робочих місць;

- витіснення з ринків небажаних конкурентів;

- створення та зміцнення іміджу підприємства на ринках збуту;

- завоювання симпатій серед широких верств населення.

Ту чи іншу вигоду за вказаними критеріями підприємство може отримати за рахунок:

- покращення якості продукції;

- покращення обслуговування продукції після її придбання;

- кращого задоволення потреб покупців ;

- зниження цін на товари;

- добре продуманої рекламної акції;

- широкого асортименту послуг під час продажу товару;

- більш уважного ставлення до покупців свої продукції;

- надання приорітетності задоволення суспільних потреб, а вже потім своїх власних;

- створення на підприємстві ефективного маркетингу, тобто, створення системи регулярного вивчення потреб та вимог ринку, поведінки конкурентів, тенденцій науково-технічного прогресу у виробництві товарів.

Велике значення в ринкових умовах мають різного роду прогнози. Економіка стала дуже динамічною. Появляються нові товари, нові форми обслуговування, поширюється спеціалізація підприємств та їх кооперація. Причому, не тільки в межах однієї країни, але й світових масштабах. Щоб підприємство успішно функціонувало в таких умовах, необхідно відслідковувати тенденції змін на ринку, тенденції розвитку науки і техніки. На основі такого моніторингу підприємство повинно здійснювати прогнозування цих змін у майбутньому. Згідно прогнозів підприємство розробляє свої перспективні плани розвитку і на їх основі планує асортимент та обсяги випуску продукції.



Але не тільки це повинно цікавити підприємство, яке працює в ринкових умовах. Для того, щоб розвиток підприємства здійснювався своєчасно і ефективно, потрібно здійснювати підбір та підготовку кваліфікованих кадрів. Адже кадри вирішують все.

Далі. 21-ше століття – це століття інформаційного суспільства. Фраза:”Хто володіє інформацією, той володіє світом” наповнюється реальним змістом. Робота з інформацією

здійснюється в гігантських масштабах. Вдосконалюються інформаційні технології, з”являються все нові і нові види техніки з переробки, передачі та зберігання інформації.
Комп”ютеризація управління технологічними процесами, процесами управління різноманітними об”єктами і системами шириться небувалими темпами.І це все потрібно враховувати у науковій, виробничій та господарській діяльності.

Сьогодні дуже поширеним терміном в економіці є “маркетинг”. Це вид діяльності, який забезпечує вивчення потреб і вимог ринку, вивчення можливостей підприємства щодо задоволення цих потреб, розробку технологій просування товару на ринку, настрой колективу підприємства на продуктивну та ефективну роботу, підпорядкування виробничо-господарської діяльності підприємства потребам і вимогам ринку.

Для здійснення маркетингової діяльності на підприємстві створюються служби маркетингу. Саме ця служба визначає, яким повинен бути виробничий план на той чи інший період часу: асортимент продукції, її обсяги, графік випуску, дизайн продукції. Вся виробнича діяльність підприємства мусить враховувати пропозиції служби маркетингу. Інакше підприємство ризикує, що не вся випущена продукція буде реалізована і підприємство матиме збитки.

Варіант №7

1. Інформаційний потенціал підприємства - це сукупність інформаційних ресурсів і здатностей до їх реалізації, які забезпечують умови його тривалого розвитку на основі генерації, накопичення і використання знань (фактів і правил).

Інформаційний потенціал підприємства формується з інформаційних, інтелектуальних та інших нематеріальних активів, які вміщують:

- знання та досвід працівників (робітників, інженерно-технічних працівників (ІТП), керівників);

- технічна документація (конструкторська, технологічна, ремонтно-експлуатаційна та ін.);

- економічна інформація (маркетингова, відомості про економічних контрагентів підприємства, техніко-економічні характеристики обладнання, технологій тощо);

- права власності на продукцію інтелектуальної праці (ноу-хау, патенти, зареєстровані торговельні марки, «розкручені» бренди, промислові зразки і т.п.);

- програмне, інформаційне та ін. забезпечення комп’ютерних інформаційних систем (ІС);

- наукоємні вироби та послуги, технології їх виробництва;

- засвідчена сертифікатами відповідність підприємства і його продукції міжнародним стандартам, наприклад, ІСО 9000, ІСО 14000;

- засоби комунікації та зв’язку, інформаційні системи та технології управління (переважно комп’ютерні);

- корпоративна культура і соціально-психологічний клімат на підприємстві та у його підрозділах;

- налагоджені зв’язки з економічними контрагентами (споживачами, постачальниками, посередниками і т.д.), а також представниками контактних аудиторій (засобами масової інформації, кредитно-фінансовими установами, політичними рухами, органами влади тощо), налагоджена і перевірена часом збутова мережа

- імідж та ділова репутація.

2. Сукупність методів, за допомогою яких досліджуються та узагальнюються взаємозв'язки кореляційно пов'язаних змінних, називається кореляційно-регресійним аналізом.

Зазначеними методами розв'язують дві основні задачі:

1) знаходження загальної закономірності, що характеризує залежність двох (чи більше) кореляційно пов'язаних змінних, тобто розробка математичної моделі зв'язку (задача регресійного аналізу);

2) визначення тісноти зв'язку (задача кореляційного аналізу).

Здебільшого процедура аналізу зв’язку між змінними дає змогу встановити його природу тобто визначити форму залежності між змінними.

3. Інформаційні системи, які призначені для автоматизації різних видів господарського обліку та управління підприємством, можна розподілити на три класи:

- малі(локальні) системи;

- середні системи;

- великі системи.

Малі системи успішно справляються з задачами обліку на підприємстві, але, як правило, не надають цілісної інформації для автоматизації управління. Перевагою таких систем є порівняно невисока ціна і простота впровадження.

Прикладом таких систем може бути система “1С: Бухгалтерія”.

Середні системи:“Галактика”, “1С:Підприємство”, “Парус”, “AVACO”.

Недоліки цих систем – в багатьох випадках не забезпечується сумісність нових версій систем з старими.

Великі системи –це найбільш функціонально розвинуті і найбільш складні і дорогі системи. В них реалізуються в основному західні стандарти управління MRP II і ERP. При впровадженні цих систем птрібно приймати до уваги, що вони вимагають докорінної

перебудови організаційних структур, систем оперативного управління виробництвом і переходу на жорсткий стандарт управління.

4. Великі або складні систем характеризуються такими показниками.

Велика кількість елементів та їх взаємозв”язків.

Ймовірнісна природа поведінки єлементів.

Наявність багатьох цілей як у самої системи, так і у складових елементів.

Наявність в системі крім технічних засобів ще і людей.

Здатність до адаптації в змінних зовнішніх умовах.

Здатність до багатоваріантної організації.

Управління цими системами вимагає застосування нових інформаційних технологій та комп’ютерної техніки.

5. В сучасних умовах, які ми називаємо ринковими, тільки ринок визначає суспільні потреби в товарах та послугах. Підприємство не може виготовляти продукцію, яку ніхто не потребує. Лиш знаючи потреби і вимоги ринку, підприємство може визначити для себе найбільш вигідну виробничу програму.

Критерії визначення вигоди:

- одержання максимальних прибутків;

- розширення ринків збуту продукції;

- закріплення на нових ринках збуту;

- збільшення кількості робочих місць;

- витіснення з ринків небажаних конкурентів;

- створення та зміцнення іміджу підприємства на ринках збуту;

- завоювання симпатій серед широких верств населення.

Ту чи іншу вигоду за вказаними критеріями підприємство може отримати за рахунок:

- покращення якості продукції;

- покращення обслуговування продукції після її придбання;

- кращого задоволення потреб покупців ;

- зниження цін на товари;

- добре продуманої рекламної акції;

- широкого асортименту послуг під час продажу товару;

- більш уважного ставлення до покупців свої продукції;

- надання приорітетності задоволення суспільних потреб, а вже потім своїх власних;

- створення на підприємстві ефективного маркетингу, тобто, створення системи регулярного вивчення потреб та вимог ринку, поведінки конкурентів, тенденцій науково-технічного прогресу у виробництві товарів.

№8

1. Призначення протоколів TCP/IP? Як працює TCP та IP?

TCP/IP — це абревіатура терміну Transmission Control Protocol / Internet Protocol (Протокол керування передачею / міжмережевий протокол). Фактично TCP/IP не один протокол, а декілька. Саме тому ви часто чуєте, як його називають набором, або комплектом протоколів, серед яких TCP і IP — два основних. Фактично TCP/IP представляє цей базовий набір протоколів, відповідальний за розбивання вихідного повідомлення на пакети (TCP), доставку пакетів на вузол адресата(IP) і збирання (відновлення) вихідного повідомлення з пакетів (TCP).


1155852310498549.html
1155893207395954.html
    PR.RU™